Внутрішні води Австралії.


Австралія – найсухіший материк. Тому на території цього континенту відсутні повноводні річки та озера. Найбільшою річковою системою материка є Муррей з Дарлінгом. Незважаючи на те, що довжина Муррея становить близько 2,5 тис км, а довжина Дарлінга 2,7 тис км, Муррей вважається головною річкою, а Дарлінг його притокою. Справа в тому, що Муррей більш повноводний, ніж його більша за протяжністю притока. Крім Дарлінга значною за протяжністю притокою Муррея є Міррамбіджі. Живлення цих річок переважно дощове, лише Муррей у верхній течії живиться талими снігами, що взимку час від часу випадають у Австралійських Альпах. Тому рівень Муррея і Дарлінга підвищується влітку, що спричиняє руйнівні повені в басейнах цих річок.

Відео: Муррей.

Австралія - фізична карта

Австралія – фізична карта

Більша частина внутрішніх вод відноситься до басейну внутрішнього стоку, тобто річки і озера материка не мають зв’язку з океаном. Лише 10% всіх внутрішніх вод несуть свої води в Тихий океан, а 30% вод потрапляють в Індійський океан. Невеликий відсоток вод, що потрапляють у Тихий океан пояснюється тим, що головний вододіл материка знаходиться на сході. Це Великий Вододільний хребет, східні схили якого короткі і круті. Тому всі ріки, що впадають в Коралове і Тасманове моря невеликі за довжиною, відрізняються швидкою течією і звивистим руслом. Деякі з них утворюють на своєму шляху пороги та водоспади. Отримуючи рівномірне живлення завдяки пасатам, що приносять дощі з Тихого океану, найбільші з цих річок судноплавні у нижній течії, а гирла окремих з них доступні для океанських суден. До цих великих річок, довжина яких досягає кілька сотень км., відносяться Хантер, Фіцрой, Бердекин.

Річки Північної Австралії мають нерівномірний режим живлення. Під час літнього вологого сезону на них спостерігаються повені, а під час сухої зими ці ріки міліють і перетворюються на слабкі вузькі водотоки, які часто пересихають у своїй верхній течії. Серед найбільших північних річок варто назвати Вікторію та Орд, а також Фліндерс, які впадають в Арафурське та Тиморське моря.

В південно-західній частині материка також є незначні за розмірами постійні водотоки, але під час посушливого літа вони настільки міліють, що перетворюються на неглибокі забруднені водойми.

У внутрішніх регіонах Австралії постійні водотоки відсутні, оскільки в цій пустельній зоні випадає незначна кількість опадів. На цій території можна зустріти сухі русла колишніх річок, що були сформовані на цій території в давні геологічні епохи. Час від часу ці русла наповнюються водою за рахунок випадкових дощів на дуже короткий період. Ці короткочасні водотоки називають в Австралії кріки. Більшість кріків несуть свої тимчасові води до пересихаючого безстічного озера Ейр.

Озеро Ейр – найбільше озеро Австралії. Рівень озера знаходиться на 16 м нижче рівня океану. Це озеро не має постійних обрисів і його площа змінюється залежно від кількості опадів, які живлять кріки. Коли випадає максимальна кількість опадів, озеро переповнюється водою, а його площа збільшується до 15 тис. км квадратних. Під час тривалого сухого періоду озеро перетворюється на кілька мілководних водойм, а пересохлі ділянки озера покриваються соляною кіркою. Безстічні озера зустрічаються на заході та півдні материка. Серед них озера Герднер, Торренс , Фром та багато інших дрібних озер. Всі ці озера засолені і змінюють свої розміри залежно від кількості опадів, а також перетворюються на висохлі соляні поверхні під час тривалого сухого періоду.

Ресурси прісної води, яка зосереджена переважно в річках, в Австралії дуже обмежені. Більшість внутрішніх вод дуже мінералізовані. Особливо це стосується озерних вод та артезіанських басейнів. Вченими виявлені значні запаси підземних вод на території материка, але через надмірну засоленість, ці води мало придатні для господарського використання та для пиття. Найбільшим серед підземних водосховищ є Великий Артезіанський басейн. Води артезіанських колодязів використовують в окремих галузях промисловості та для обводнювання пасовищ.

Коментувати