В. В. Докучаєв – засновник грунтознавства


Видатний геолог та ґрунтознавець, засновник національної школи ґрунтознавства та географії ґрунтів В. В. Докучаєв створив вчення про ґрунти як про особливе природне тіло, а також встановив основні закономірності генезису та географічного розташування ґрунтів.

Докучаєву належить авторство щодо розробки першої наукової програми досліджень чорнозему Російської імперії. Створена для Чорноземної комісії при Вільному економічному співтоваристві ця наукова програма базувалась на основі спільної роботи геологів, мінералогів, ботаніків, агрономів, кліматологів. Самому Докучаєву на протязі двох літніх сезонів довелось проїхати близько десяти тисяч верств по Україні, Бессарабії, Центрально-Чорноземній Росії, Заволжю, Криму і Кавказу. Під час цієї експедиції вчений не міг відвести захопленого погляду від приємного оксамитово-чорного кольору, яким були вкриті всі тамтешні ґрунти.

Докучаєв

Порівнюючи вітчизняний чорнозем з угорським солонцюватим, Докучаєв називає його «солодким». В результаті спільної з колегами копіткої та плідної роботи Докучаєв створює працю «Російський чорнозем», яка і започатковує ґрунтознавство як окрему науку.

Докучаєв

«Російський чорнозем» побачив світ в 1883 році. Більшість сучасників та вчених прирівняли цю працю до «Основних початків геології» Лайеля та «Походження видів» Дарвіна. Досліджуючи багаточисленні гіпотези походження ґрунтів, Докучаєв помітив, що всі суперечки відносно переважаючого впливу на формування ґрунтів того чи іншого фактору є настільки безпідставними, наскільки безглуздим є питання, що важливіше для розвитку організму – повітря, вода, тепло чи їжа.

Вчений досліджував не лише ґрунти, але й стан лісів після засух та руйнівних пожеж 1891 року. Результатом цих досліджень стала складена Докучаєвим докладна програма боротьби з засухами в степових регіонах Росії. В цей же час Докучаєв починає масштабну підготовку до вивчення стану земель Санкт-Петербурга та його околиць. На жаль, ця робота залишилась незавершеною, оскільки за рішенням Думи фінансування цього проекту було припинено.

16

Докучаєв вивчав не лише російські землі. Його теорія зв’язувала воєдино всі ґрунтоутворюючі фактори: материнську породу, кліматичні умови, рослинність, тваринний світ. Всі ці компоненти природи у своїй взаємодії, за твердженням вченого, утворюють чіткі зони на всіх континентах. Таким чином, Докучаєв встановив закон зональності і вчення про розташування природних зон та їх зміну в напрямку від екватора до полюсів.

Враховуючи різноманітність природних та економічних умов окремих регіонів Росії, Докучаєв наполягав на необхідності розробки комплексу агрономічних та лісомеліоративних заходів, які б відповідали умовам тієї чи іншої природної зони імперії.

Докучаєв розглядав особливості природи Землі в її безперервному розвитку, визначив внутрішні зв’язки між окремими явищами живої та неживої природи, використовуючи дані цих досліджень для потреб сільського господарства. Наукові ідеї вченого вплинули на подальший розвиток лісознавства, основ меліорації, гідрогеології, динамічної геології та багатьох інших природничих наук.

Коментувати