Гаучо – люди з легенди.


Здавна гаучо називали людей, які прагнули до вільного життя і ніколи не розлучалися зі своїм конем та кинджалом. Батьківщиною гаучо є аргентинська пампа, тобто південноамериканський степ. Яскраво вбрані вершники блукали по розлогим степам ще в XVII столітті, коли на просторах Ла-Платської низовини вільно паслись дикі бики, завезені в Південну Америку іспанськими конкістадорами в 1538 році.

Гаучо

Окремі спеціалісти вважають, що слово «гаучо» походить від «мапуче каучу», що в перекладі звучить як «волоцюга». З іншого погляду є думка, що слово «гаучо» походить від «хуачу», що перекладається на мові кечуа як «сирота».

Гаучо

В будь-якому випадку гаучо називали вільного авантюриста, що блукав пампою наодинці, намагаючись приборкати диких тварин. Для цього у нього завжди напоготові був гострий ніж «болеадорас», три залізні або камінні кулі на шкіряних шнурах та «реата» – ласо для вилову худоби та полювання. Гаучо постійно доглядали за приборканими тваринами та ловили дику велику рогату худобу.

Гаучо

Ці мандрівники пампи вели кочовий спосіб життя. За житло їм правила тимчасова землянка, вистелена коров’ячими шкірами та прикрашена конячими черепами, які гаучо використовували замість стільців. Ці небагатослівні суворі чоловіки не обтяжували себе сім’єю. Тому гаучо ставали тільки ті, хто був готовий безкінечно та відважно блукати верхи безкраїми просторами пампи. Відважні приборкувачі дикої худоби відзначились як ідеальні кавалеристи під час війни за незалежність в 1810-1816 роках та в наступних громадянських війнах.

Гаучо

В XIX столітті було видано ряд законів, які забороняли будь-кому вільно блукати степами Південної Америки. Великі простори пампи почали інтенсивно освоюватись. Стараннями спритних ділків пампа перетворилась на обгороджене ранчо. Все це призвело до того, що вільні гаучо зі своїми табунами приборканих диких тварин залишились без свого звичного простору. В цей час землевласники відчули потребу в тих, хто міг би найкращим чином контролювати розведення та випас худоби. З цією роллю могли впоратись саме гаучо. Тому з часом навіть найбільш вперті представники цієї когорти пішли працювати на ранчо. Теперішні їх нащадки уже не кочують, але так само вправно доглядають худобу як і їх непокірні предки. Життя сучасних гаучо дуже відрізняється від тих, хто блукав пампою в минулому, однак легенди про цих відважних приборкувачів диких тварин залишаються популярними і в наші часи.

Гаучо

Відео: Argentina, Fiesta Gaucho, Santa Susana.

Gauchos

Залиште коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *