Дослідження та вивчення Північного Льодовитого океану.


В епоху Великих географічних відкриттів активно велись пошуки незвіданих земель та нових способів сполучення. В ці часи англійські, голландські та російські мореплавці намагались знайти найкоротший шлях з Атлантичного океану в Тихий, досліджуючи узбережжя Євразії та Північної Америки. Однак суворі природні умови та відсутність необхідного для такої мети спорядження ускладнювало задачу. Зокрема, через використання непридатного для такого плавання морського судна Уіллобі та Баренц не змогли дійти до Карського моря, а намагання англійців Торна та Гудзона досягти Північного полюсу не увінчались успіхом.

На початку XVII ст. англійський мореплавець Баффін, намагаючись віднайти Північно-Західний прохід, рухався вздовж берегів Гренландії. Однак його шлях перетнули льодові тороси. Тому Баффін змушений був повернути назад, вважаючи, що далі прохід просто відсутній.

Карта Північного Льодовитого океану

Карта Північного Льодовитого океану

Велике значення у вивченні Північного Льодовитого океану належить російським мореплавцям. Дослідження океану від проток островів Нова Земля до порту Провидіння біля Владивостока були проведені на початку XVII ст.. першопрохідцем Ребровим, якому вдалось добратись на вказаному маршруті до гирла річки Яни. В середині цього століття Дежньову вдалось пройти далі, обігнувши північний схід Азії, та віднайти Берінгову протоку. Однак за несприятливим збігом обставин докладний звіт про подорож узбережжям найсуворішого океану став відомим аж через вісімдесят років, після смерті Дежньова.

1428757174_2

В XIX ст. російські дослідники вирушили у Велику Північну експедицію. В результаті тривалого плавання було нанесено на карту чимало географічних об’єктів, в тому числі і крайня північна точка Євразії мис Челюскін на честь одного із учасників цієї експедиції.

В кінці XIX ст. в результаті численних експедицій було виявлено, що океан характеризується нерівномірним льодовим режимом на протязі року. В цей же час з´являється перший криголам «Єрмак», який дає змогу пройти набагато далі вглиб океану, ніж звичайний корабель. В результаті досліджень Фритьофа Нансена були отримані важливі дані про рельєф дна океану, хімічний склад водних мас та криги, а також про кліматичні умови його центральних областей.

В ХХ ст. за рахунок значно вищого рівня оснащення та підготовки спеціалістів дослідження Північного Льодовитого океану вийшло на новий більш досконалий рівень. За допомогою більш могутніх криголамів було створено докладні карти глибин. Неодноразові спроби досягти Північного Полюсу завершились його підкоренням американським дослідником Пірі.

1428757078_1

Крім морських суден в дослідженні океану активну участь взяла авіація. Важливий вклад у вивчення Арктики з повітря внесли Амундсен, Елсуорт, Берд.

З 1937 року на крижаних просторах починає працювати гідрометеостанція.

Після другої світової війни дослідження океану вийшли на новий етап. Нині у його вивченні приймають участь спеціалісти та науковці з різних країн світу. За рахунок різноманітних сучасних методів вивчення Арктики а карті океану не залишилось білих плям.

Коментувати