Девід Лівінгстон – дослідник Африки.


Девіда Лівінгстона без вагань можна назвати найвизначнішим мандрівником-гуманістом, який докорінно змінив уявлення європейців про Африку. Все своє життя він керувався власним девізом: «Або я відкрию Африку, або загину». Дійсно, Лівінгстон більшу частину свого життя провів на Чорному континенті. Тут він здійснив масу географічних відкриттів, неоціненне значення яких людство усвідомило не лише за його життя, а й після смерті видатного мандрівника. «Великий лев», як називали його місцеві жителі, пройшов майже 50 тисяч км пішки по території Південної та Центральної Африки.

1357669345_82_1

Девід Лівінгстон народився в бідній шотландській родині в сільській місцевості. Хлопчина з бідної сім´ї був приречений все своє життя важко працювати практично з дитинства. Уже в 10 років він був робітником ткацької фабрики. Незважаючи на виснажливу працю, хлопчина самотужки освоїв математику, грецьку мову та латинь. Отримані знання допомогли при вступі до університету, де майбутній мандрівник вивчав медицину та теологію. В 1840 році Лівінгстон отримує звання лікаря і місіонерський статус. В цьому ж році невдовзі він направляється в Кейптаун, де відразу починає активну місіонерську діяльність і веде активну боротьбу з работоргівлею. Результатом такої діяльності Лівінгстона стала безмежна любов і повага до нього з боку корінного населення та постійні конфлікти з португальськими і капськими колоністами.

Водопад Вікторія

Водопад Вікторія

Перші відвідини Африки тривали до 1853 року. За цей час Лівінгстон перетнув пустелю Калахарі, дослідив заболочену дельту річки Окаванго, пройшов вздовж русла Замбезі, відкривши людству величний водоспад Вікторія, подолавши шлях від узбережжя Анголи до Мозамбіка. За ці відкриття ще до повернення на батьківщину Девід отримує нагороди від Королівського Географічного товариства.

В 1857 році виходить в світ книга про африканські походи Лівінгстона. Багато читачів захоплюються книгою і розповідями про Чорний континент, дізнаються про нові географічні відкриття. Звичайний місіонер стає національним героєм і виступає перед публікою Англії та США з циклами науково-популярних лекцій про Африку.

Наступні подорожі до Африки виявились не такими успішними як попередні. Після 1858 року Лівінгстон продовжив вивчення долини Замбезі, а також вів пошуки витоків Нілу. Зроблені в цей час відкриття давались з великим напруженням. Вочевидь це було пов’язано з прогресуючою хворобою великого мандрівника. В 1871 році серйозно хворий Лівінгстон продовжував досліджувати територію Африки, вивчаючи узбережжя озера Танганьїка. В цій подорожі його помічником був журналіст-мандрівник Г.Стенлі.

В 1873 році в поселені Читамбо перестало битись серце відважного місіонера. Тіло Лівінгстона переправили в Лондон і поховали в абатстві Вестменстера, де знаходять вічний спокій лише королі та видатні особи Великобританії.

Коментувати